Педагогічна діагностика в школі

01.04.2017

Педагогічна діагностика в школі

Розділ 2

ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА В УЧБОВО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ШКОЛИ

2.1. Сутність і функції педагогічної діагностики

У будь-якій галузі професійної діяльності особлива роль належить діагностиці стану і якості виробленої продукції і виробничого процесу. Не становить винятку і професійно-педагогічна діяльність вчителя, педагогічного колективу школи. Проте, як писав ще К. Д. Ушинський, педагогічна діагностика поки ще не стала органічною складовою частиною професійної діяльності вчителя і сприймається вона педагогами не на тому рівні серйозного ставлення, на якому знаходиться психодіагностика у психологів, медична діагностика у медиків та технічна діагностика в інженерів. Тим не менш положення К. Д. Ушинського про те, що "якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна насамперед пізнати її теж у всіх відношеннях" 1. визнається істинним всіма теоретиками і практиками. Разом з тим зазвичай вважається, що вивчення учня, воспітуемого — функція психології, а не педагогіки. Кожен вчитель перевіряє результативність навчання, з’ясовує причини слабкої успішності, однак ці аналітичні дії не співвідносять з діагностикою. Керівник школи відвідує уроки, аналізує, оцінює — це називається внутришкольным контролем, але ніяк не діагностикою стану навчального процесу. Критерії якості діяльності школи також зазвичай не зв’язуються з діагностикою стану певного ланки системи освіти і, отже, розробляються поза її принципів і процедур.

Педагогічна діагностика в не зовсім чітко вираженому вигляді присутній у будь-якому педагогічному процесі, починаючи з взаємодії вчителя і учня на уроці і закінчуючи управлінням системою народної освіти в цілому. Вона проявляється і у формі контрольних робіт, і в будь характеристиці учня,

так і вчителя, без неї не може бути заможним експериментальне дослідження, не обходиться жодна інспекторська перевірка. Багато перераховані педагогічні явища не тотожні педагогічної діагностики, вони багатші її і мають право на самостійність. Настала пора виявити, що в них і в багатьох інших педагогічних об’єктах відноситься до поняття "педагогічна діагностика".

В понятті "педагогічна діагностика" звернемо увагу на прикметник педагогічна. яке характеризує наступні особливості даної діагностики: по-перше, діагностика здійснюється для педагогічних цілей, тобто вона орієнтована на те, щоб на основі аналізу та інтерпретації результатів отримати нову інформацію про те, як поліпшити якість освіти (навчання, виховання) і розвитку особистості учня; по-друге, і це головне, вона дає принципово нову змістовну інформацію про якість педагогічної роботи самого вчителя; по-третє, вона здійснюється за допомогою методів, які органічно вписуються в логіку педагогічної діяльності вчителя; в-четверте, за допомогою педагогічної діагностики посилюються контрольно-оціночні функції діяльності вчителя; по-п’яте, навіть деякі традиційно застосовувані засоби і методи навчання і виховання можуть бути трансформовані в засоби і методи педагогічної діагностики.

Діагноз — диференційоване знання про одиничному, віднесення окремого до певної групи, типу, класу. Такий підхід передбачає наступне: по-перше, створення повного переліку цих груп, типів, класів: у медицині — всіляких порушень нормального функціонування організму, в техніці — різних неполадок об’єктів і систем і т. п. Педагогічна діагностика також потребує попереднього структурування навчально-виховного процесу і його компонентів. По-друге, проведення діагнозу на основі інформації про стан окремих параметрів системи. По-третє, прийняття рішень, що є найбільш складним і найменш розробленим моментом педагогічного діагнозу.

Педагогічна діагностика займається конструюванням сучасного і надійного приладу для фіксації станів істотних ознак, розробкою алгоритмів і процедур прийняття рішень, підготовкою відповідних методичних рекомендацій для всіх учасників педагогічного процесу (адміністрація школи, вчителі, батьки та учні).

Педагогічна діагностика в школі розглядається в основному як практика виявлення якості навчально-виховної діяльності, причин його успіхів або невдач. Можна її застосовувати і в науковому напрямку для вдосконалення цієї практики.

В сучасних умовах поступового переходу до різноманітності в навчанні і вихованні, до демократизації виховних взаємодій, до послаблення централізації і підвищення ролі управлінських рішень на рівні школи та вчителі все більшого значення набуває точне, зіставна інформація про сильних і слабких сторонах явищ і процесів, що відбуваються в школі. Таку інформацію може надати педагогічна діагностика, тому що її призначення в школі виражається в наступних основних функціях: зворотного зв’язку, оціночну, управлінської.

У педагогічній діагностиці основною провідною функцією є функція зворотного зв’язку у процесі навчання і виховання. Суть цієї функції полягає в тому, що діагностичні дані про рівні вихованості і освіченості учнів на певному етапі їх розвитку служать головною інформацією для аналізу минулого педагогічного досвіду і подальшого конструювання педагогічного процесу. Існуюча в даний час система оцінювання навчально-виховної роботи школи володіє деякими перевагами (інакше вона не могла існувати), однак не відповідає такому розумінню, як самокерована система. Наприклад, діяльність учасників процесу навчання (навчальних і учнів) в педагогічній теорії розглядається з найбільшою повнотою, на практиці ж багато сучасні школярі вчаться не в повну силу, тому потенціал навчального процесу не використовується. Основна причина тут — неповноцінність інформації про результати навчання, доступної для вчителя та учнів.

Створення можливостей отримання кожним учнем і вчителем необхідної інформації про хід і результати навчально-виховного процесу для своєчасної його коригування — найважливіше завдання педагогічної діагностики.

Оціночна функція також не менш важлива для педагогічної діагностики. Всебічна і комплексна оцінка має кілька аспектів: ціннісно-орієнтаційний, регулятивно-коригуючий, стимулюючий і вимірювальний. Ціннісно-орієнтовна оцінка збагачує уявлення і поняття учня про людей і про себе, надає йому можливість співставляти свої моральні, трудові, естетичні та інші якості з вимогами суспільства. Через педагогічну оцінку учень сам змінює свої ціннісні орієнтації. Регулятивно-коригуючий аспект педагогічної оцінки полягає в тому, що вона допомагає учневі привести у відповідність свої вчинки з нормами суспільства, виробити лінію своєї поведінки, взаємини з іншими людьми.

Стимулююче значення педагогічної оцінки особливо високо тоді, коли вона співпадає з реальним розвитком і поведінкою учня. Як тільки вихованець усвідомлює об’єктивність

оцінки, він починає розвивати свої позитивні сторони або долати недоліки.

Вимірювальний характер педагогічної оцінки теж впливає на учня тим, що вона спонукає до самоосвіти. Учень порівнює свої якості та успіхи в роботі з досягненнями інших і тим самим встановлює свій соціальний статус. Завдяки оцінці колективу і вчителя він отримує відомості про себе. Таким чином він пізнає себе через інформацію, яку отримує від інших. Цей процес самопізнання здійснюється не завжди усвідомлено. Але якщо діагностика проводиться цілеспрямовано, вона перетворюється в засіб керівництва організованим самопізнанням. При цьому якості та властивості, які є предметом діагностики, переходять у предмет самовиховання, стають цінностями учня. Він орієнтується на моральні, політичні, трудові, естетичні та інші цінності суспільства.

Управлінська функція педагогічної діагностики пов’язана з основними етапами управління розвитком учнівського колективу і особистості школяра. Згідно з цим визначено три типи діагностики: початкова, корегуюча (поточна) і узагальнююча (підсумкова).

Початкова діагностика пов’язана з плануванням і управлінням класним колективом. Перед тим як визначати виховні завдання, які будуть реалізовані в даній навчальної чверті, півріччя або у всьому навчальному році, педагог вивчає рівень вихованості учня. Виявлено три основних варіанти початкової діагностики: перший — коли колектив сформовано вперше і педагог теж незнайомий учням; другий — коли колектив не новий, а вчитель вперше починає працювати з класом; третій — коли колектив і педагог вже працювали разом. При першому варіанті початкова діагностика використовується для всебічного вивчення учнів. При другому — педагог вивчає не тільки учнів, але і сам колектив як складну динамічну систему. Третій варіант надає можливість педагогу провести вибіркову діагностику колективу і особистості. Вона є доповненням до інформації, яка була отримана раніше.

Педагогу, який спілкується з учнями і колективом кілька років, немає необхідності проводити початкову діагностику повністю. Але так як процес виховання суперечливий і скачкообразен, безперервний і динамічний, йому обов’язково доводиться вловлювати зміни і відображати їх при плануванні своєї діяльності.

Повнота і об’єктивність інформації при початковій діагностиці в максимальному ступені наближає планування виховних завдань до реальних потреб класу і відповідає оптимальному розвитку дітей.

Поточна (коригуюча) діагностика проводиться в самому процесі організації діяльності учнівських колективів, орієнтує педагога на зміни, які відбуваються в учнях і в колективі. Одночасно оцінюється правильність прийнятих раніше рішень. Інформація, отримана в результаті поточної діагностики, допомагає вчителю швидко, точно і з мінімумом помилок коригувати свою роботу і вдосконалювати стиль відносин з дітьми, методику виховної роботи. Через коригувальну діагностику педагог має можливість швидко реагувати на зміни в рівні вихованості школярів і тим самим забезпечити можливість більш активного, самостійного і творчого їх участі у діяльності колективу. Плануючи виховну роботу, педагог не завжди в змозі передбачити її результати. Особливо важко передбачити вибір найбільш ефективних методів і засобів індивідуального впливу. Поточна діагностика виконує роль експрес-інформації і цим допомагає прийняти швидке рішення по вдосконаленню педагогічної діяльності.

В системі прогнозування результатів виховної роботи проводиться узагальнююча діагностика в кінці кожного навчального року. Вона дає основні дані для корекції педагогічного впливу протягом наступного навчального року.

1 Ушинський К. Д. Педагогічні твори: В 6 т. — М. 1990. — Т. 5. — С. 15. 42

Короткий опис статті: діагностика У посібнику наведено діагностичні методики, необхідні для всебічного аналізу педагогічного процесу в школі, його планування і прогнозування. Значне місце приділяється сучасним методам діагностики загального фізичного, соціального та психічного розвитку школяра, виховних можливостей класного колективу, виховного потенціалу сім’ї школяра, загального стану навчального процесу в класі (школі), а також наукової організації педагогічного контролю в школі. Може бути корисно вчителям, викладачам та керівникам середніх, в тому числі середніх спеціальних, вищих навчальних закладів.

Джерело: Педагогічна діагностика в школі

Також ви можете прочитати