ГЕРПЕС, ознаки гепреса, аналізи герпес, лікування герпесу (Київ

01.08.2015

ГЕРПЕС

Принципова методика лікування ЗПСШ.

1. Відправним пунктом на початку лікування ЗПСШ є проведення процедур, спрямованих на ліквідацію інфекційних вогнищ в передміхуровій залозі і насінних бульбашках — масажу простати, промивання мочееиспускательного каналу в поєднанні з фізіотерапевтичним впливом.

Ці методи дозволяють дренувати мікробні вогнища, підвести антибіотик до збудника у високій концентрації, посилити захисні процеси в органах і тканинах.

2.Необхідно проведення імунокорекції та підвищення неспецифічної резистентності організму-імуномодулятори, біологічні стимулятори, які сприяють поліпшенню проникнення антибіотиків у тканини, запобігання розвитку стійких форм мікробів і вторинних змін в уражених органах. Призначають їх перед антибіотикотерапією і продовжують протягом курсу лікування.

3.Застосування специфічних антибактеріальних, антипротозойных, противірусних препаратів. Вибір препарату здійснюється лікарем на підставі чутливості збудників. Можливе застосування декількох антибіотиків в комбінаціях або послідовно. При хламидиозах, міко-уреоплазмозах бажано використовувати не менше двох антибіотиків, а при змішаних інфекціях і більше. Тривалість терапії визначає лікар.

4.Логічним завершенням лікування клінічне одужання з зникненням симптоматики захворювання та лабораторна діагностика з негативними результатами на збудник. Метод і терміни проведення лабораторного контролю визначаються

лікарем, виходячи зі специфіки та стадії процесу.

Герпес зазвичай проявляється бульбашкових висипань, локалізованими найчастіше на губах або в носі («лихоманка на губах»). Герпес — від давньогрецького слова «герпейн» (повзати). Для герпесу характерно від одиночного невеликого бульбашки розповзатися по всьому тілу. Вірус герпесу вражає клітину людини, розмістившись в її генному апараті. ВПГ при діленні клітин передається іншим клітинам зі всієї спадкової додатковою інформацією. Заразившись герпесом, людина тому ніколи не позбавляється від нього.

Вірус герпесу (ВПГ) у неактивному стані може існувати протягом всього життя. ВПГ загострюється лише час від часу на тлі інших захворювань, при загальному занепаді сил, при несприятливій екологічній обстановці, переохолодженні, перевтомі і т. д. Загострення захворювання майже завжди викликають розвиток вірусного імунодефіциту.

Застуда на губах є однією з найпоширеніших вірусних інфекцій людини. Вірусом герпесу (ВПГ) інфіковано 95% людей земної кулі і до 20% з них мають ті чи інші активні клінічні прояви герпетичної інфекції. ВПГ надає руйнівну дію на імунну систему.

Генітальний герпес викликають дві різні, але споріднені форми вірусу Herpes simplex (простий герпес):

  • ВІРУС ГЕРПЕСУ — 1 типу (ВПГ-1) — викликає «лихоманку» на губах.
  • ВІРУС ГЕРПЕСУ — типу 2 (ВПГ-2) — причиною ураження геніталій є другий тип.
  • Вірус герпесу першого типу поступово може перейти і на інші слизові оболонки, в тому числі, і на статеві органи.

    Герпес передається переважно при сексуальних контактах (орально-генітальним, генитально-анальним) тобто є венеричним захворюванням. Генітальний герпес передається від осіб, які не мають симптомів захворювання на момент статевого контакту або навіть не знають про те, що вони
    інфіковані герпесом.

    Симптоми герпесу (ВПГ) проявляються при первинному інфікуванні, що відбувається при контакті з хворою людиною через 5-7 днів у вигляді обмеженого почервоніння шкіри та утворення в цьому місці герпетичних пухирців із прозорим вмістом.

    Бульбашки герпесу потім розкриваються і на їх місці виникають виразки, які, зливаючись, можуть зливатися в досить великі ранові поверхні. Потім на місці виразок з’являється скоринка, під якою виразкова поверхня повністю заживає, зазвичай, не залишаючи рубців.

    Симптомами герпесу також, у зв’язку із запаленням, може бути збільшення місцевих лімфатичних вузлів (це також може бути ознакою сифілісу).

    У хворих ВПГ, у зв’язку зі зниженою опірністю організму, виразки можуть виникати на небі, внутрішньої поверхні щік, мові, мигдалинах. Вірус герпесу при ураженні очей проявляється коньюнктивитом, кератит. У важких випадках герпесу на рогівці утворюються глибокі виразки, які загоюються з утворенням рубця, що може призвести до сліпоти. При герпесі в порожнині рота проявляється картина «лихоманки». Герпес у такій ситуації зазвичай схожий на гостре респіраторне захворювання.

    Генітальний герпес, зазвичай, протікає більш гостро. Генітальний герпес найчастіше виникає на слизовій оболонці статевих органів і дотичної з нею шкірою і при перманентному перебігу призводить до утворення великих поверхневих виразок, ураження слизової оболонки піхви і шийки матки у жінок, уретри, простати і яєчок у чоловіків. При герпесі збільшуються місцеві лімфатичні вузли, виникають порушення сечовипускання, часто відзначаються болі в спокої і при сечовипусканні.


    Герпес у жінок починається з болю внизу живота і в області статевих органів, порушення сечовипускання, гноевидных виділень з піхви. При герпесі нерідко підвищується температура, з’являється головний і м’язовий біль, які тримаються декілька днів і потім проходять. Після інфікування вірусом герпесу через 3-5 днів в місцях первинного ураження вірусом герпесу з’являються маленькі, але болючі пухирці, поступово зливаються в кетяги.

    Герпес може вражати не тільки слизову оболонку піхви і шийки матки, але і шкіру промежини, сідниць і стегон в області тазостегнових суглобів. Потім бульбашки герпесу зливаються, розкриваються, виразкуватись і покриваються скоринкою, після чого поступово настає епітелізація шкіри. Виразки на слизовій оболонці бувають глибшими. Від почервоніння до загоєння проходить близько 3 тижнів.

    Генітальний герпес у жінок локалізується в області малих і великих статевих губ, вульви, клітора, у піхві, на шийці матки. Герпес геніталій у чоловіків локалізується на головці статевого члена, крайньої плоті, уретрі.

    діагностики герпесу використовують наступні методи:

    • вірусологічні методи виявлення вірусів простого герпесу;
    • діагностику ПЛР;
    • методи виявлення антигенів герпесу;
    • цитоморфологічні методи;
    • реєстрація імунної відповіді до вірусу простого герпесу;
    • оцінка імунного статусу.

    Методи лабораторної діагностики герпесу I і II типів діляться на дві групи:

    1. виділення та ідентифікація вірусу
    2. виявлення вирусспецифических антитіл в сироватці крові.

    Для визначення вірусу герпесу все більшого поширення набувають методи імуноферментного аналізу (ІФА). Для визначення самого вірусу герпесу — полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). ПЛР впевнено визначає яким вірусом герпесу — I або II типу — відбулося зараження.

    Лікування герпесу, особливо хронічних рецидивуючих форм герпесу представляє значні методичні та практичні труднощі. Тривала персистенція вірусу герпесу в організмі, розвиток імунодефіцитного стану, обумовленого недостатністю різних ланок імунної системи та її нездатність елімінувати вірус з організму призводить до ускладнень в лікуванні герпесу.

    Загострення ВПГ, наявність уражень в області геніталій, низька ефективність багатьох методів лікування герпесу обумовлюють значне погіршення фізичного і психічного стану хворих герпесом, виражене зниження якості їх життя.

    Лікування герпесу базується на застосуванні противірусних препаратів у поєднанні з імуномодулюючою терапією та індивідуальним підбором лікарських препаратів. У комплексному лікуванні герпесу слід використовувати за показаннями імуномодулятори, біогенні стимулятори, адаптогени, симптоматичні препарати.

    В лікуванні герпесу, фізіотерапія відіграє важливу роль: струми Бернара, вплив випромінюванням гелій — неонового або інфрачервоного лазера. Необхідно лікувати також і супутні захворювання, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, мікоплазмоз та ін), які значно пригнічують імунну систему організму.

    Профілактика герпесу, насамперед, включає в себе загальні рекомендації щодо здорового способу життя. Для профілактики герпесу важливо правильне харчування, вітамінотерапія, дозоване УФ — опромінення, загартовуючі процедури.

    Профілактика герпесу полягає в дотриманні правил особистої гігієни, зміцненні імунної системи організму, припинення контакту з інфікованими пацієнтами, своєчасне лікування інших захворювань. Хворим герпесом необхідно знати про існування ризику внутрішньоутробної передачі вірусу герпесу.

    Важливу роль у профілактиці герпесу грає обов’язкова діагностика та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) — сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, мікоплазмоз та ін

    При частій зміні статевих партнерів рекомендується регулярно здавати аналізи.

    Короткий опис статті: герпес лікування

    Джерело: ГЕРПЕС, ознаки гепреса, аналізи герпес, лікування герпесу (Київ, Україна)

    Також ви можете прочитати